6 дек. 2015 г.

Спершу – знайти себе

Підземелля Хотинської фортеці

Як може чогось хотіти той, кого немає?
Як Ти можеш дізнатися чого хочеш від життя, якщо не знаєш того, хто власне хоче, не знаєш себе?
Хіба може хтось втілювати "мрії" того кого не знає?
Роблячи щось, не знаючи себе і як наслідок своїх істинних потреб, Ти ніколи не досягнеш задоволення результатом своїх трудів. Це так само, як "піти туди невідомо куди, зробити щось невідомо що і для кого, і взагалі не зрозуміло для чого".
Щоб Ти не робив, як би не "старався" – все порожнє, якщо воно не наповнене істинним Тобою. Бізнес, сім'я, успіх, влада – все це чорно-біле та без смаку, поки Тебе немає в цьому, поки немає Тебе.

Щоб я не робив, чого б не досягав, щоб не втрачав – зараз все як в тумані.. проходить час і майже все нібито було не зі мною (окрім рідкісних моментів повноти життя). Хто ж був той "сліпець"? Чи зараз я не той самий блукаючий в темряві? Здається й розумію що роблю, намагаюсь щось змінити, покращити своє життя, життя близьких мені людей... і хоча зовнішня сторона потроху рухається в потрібному напрямку, глибоке розуміння усього цього майже не міняється – "не відомо хто робить невідомо що і для чого". А звідси і відповідний результат, навіть все те добре та хороше, що пробивається крізь темряву несвідомості, надто вже блякле та не виразне.
Останні дні не дає мені покою стара істина: "Спершу – знайди себе!"
Розум пручається та кричить: "Невже треба все відкласти в довгий ящик і в першу чергу займатись лиш собою? До чого це призведе? Ти ж всі справи закинеш! Як потім розгрібати будеш?"
А тихий-тихий голос в середині серця каже: "Ти стільки років слухав розум, намагався робити "як треба", зрідка прислухаючись до себе, зрідка шукаючи себе... і до чого це призвело? ти досяг всього чого хотів? чи тільки назбирав повну торбу нереалізованостей? може вернись назад, назад до того, що закинув багато років тому, зміни акценти, почни знову шукати та знайди врешті решт хоч якусь частину себе істинного... а потім спитай себе чого ти хочеш насправді і роби це, роби усвідомлено та з натхненням. І побачиш – результат обов'язково зміниться, все зміниться".

8 комментариев:

Анонимный комментирует...

Як же можна знайти когось, пізнати себе, коли ти весь час змінюєшся? Кожної миті ти вже не той, ким був, ти вже зараз зовсім не подібний на того, хто писав це, а завтра станеш ще іншим. Це наче дивитись на полум'я - загальна картина здається однаковою, незмінною, проте, якщо придивитись, то кожної секунди, хвилини вогонь горить по-різному, танцюючи свій дивний і зовсім непердбачуваний танець.
Поки ди будеш шукати себе, ти пропустеш ту мить, коли ти станеш іншим і тоді знову тобі здається, що пошуки не дали результату.
Думаю єдине правильне рішення - жити відчуттями, те що ти відчуваєш і є істинний ти сам.

Vova Vovk комментирует...

Так, вогонь кожної миті міняється, він ніколи не буває одним і тим самим, в постійному, як ти кажеш, "танці". Але він завжди, завжди! залишається Вогнем. Якщо він може горіти, якщо для цього є відповідні умови, то він горить, і горить так сильно, на скільки здатен. Він ніколи не задається питаннямми: "а може деревом бути було б прикольніше, чи камнем?".. або щось на зразок: "ах, щкода, що я не вода, її ніщо не може "загасити". Він вогонь, постійно і незмінно. А ми - постійно мечемось від одного до іншого, не знаходячи повного вдоволення ні в чому. Ми не знаємо себе, не знаємо, що ми "вогонь" і можемо просто "танцювати".

Згідний, що відчуттями жити це чудово. Ще би трохи свідомості до них.

Анонимный комментирует...

Ти ще далі шукаєш себе?

Vova Vovk комментирует...

Я запутався в тому що роблю і чому. Ні, зараз не шукаю.

Анонимный комментирует...

Рада, що тебе найшла

San комментирует...

Толлє пише, що ми маємо жити не почуттями і не розумом, а свідомістю. Це якщо коротко. Проте, не впевнений чи правильно я подав його думки. Його краще читати чи слухати і робити свої висновки.

San комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
Ілона Українець комментирует...

Життя стає легшим "з собою". Раптом виявляється, що не треба "як треба", не треба вагатися і вибирати - всередині звучать правильні відповіді. Тільки слухати... Спостерігати за собою... А не старатися.