28 мар. 2009 г.

Весна :)


Вийшов з ранку у двір, і тепер уже впевнено відчув весну. З одного боку, то і в зимі ще не набувся. Але з такими висловами, потрібно бути обережним, бо коли оточуючі чують, що хочу зими... бували такі що навіть кидались із сварками.. ніби допрошуся :).. бо більшості уже дуже сильно і дуже давно хочеться справжньої весни, літа, тепла, сонця, квітучих полів, зелених лісів.
... а я зібрався на лижі :)))
та в будь-якому випадку, поїздка в гори то позитивно, не буде лижні, то обов'язково буде купу інших речей, які сповна замінять її. Чесно скажу, за грубо кажучи 10 років походів у гори, за любої погоди, ще жодного разу не мав відчуття, що даремно туди пішов.
От і зараз, зібрав речі і за двері, хоча важко сказати, що то похід, скоріше прогулянка з друзями... ну що хоч, лиш би не сидіти вдома... ееех! :)

22 мар. 2009 г.

"Весняна купель"

Зібралися вчора з Олежиком на ніч в гори...
Приїхали в Дору уже темніло. Мали замовлення від "Мильного магната" (то моя подруга Олеся, яка робить натуральне мило на різних трав’яних настоях, меду, молоці, аромомаслах і ін... можу дати контакти) назбирати різних травичок... та не все вийшло як гадалось, за останні декілька днів нападало такого снігу що уже за селом був по під коліна.
Поїдання заварних з чаєм під лісом над селом, потім вогонь, яєчня, зоряне небо, глінтвейн, пісня про Довбуша, дримби і, як не дивно серед таких снігів, тепла ніч.
Весняна прогулянка, збирання крокусів і лазіння по скелям замінилися пробиванням по сніговим заметам, розпорпуванням метрового снігу під вогонь і палатку, вигадали «Snow krazy solo» (лазіння болдерів і зривання в снігові кучугури).. і ще одна ярка подія – купання у снігу :).
Давненько уже купаюся у холодній воді, а от в снігу повалятися голяком ще не доводилось, от цього разу була чи не найкраща нагода…
Сніг свіжий і за рахунок цього м’який та пухнастий як бабина пирина…

Розганяюсь і у прямому розумінні ниряю в сніг. Окунаюся у нього як у морську спінену хвилю.
З десяток секунд борсаюсь а потім коли сніг уже починає танути на тілі то відчуваю холод, з кожною миттю все більше і більше… далі з криком ( не так від холоду, як від переповнення, радості) вилітаю на сонце!
Хтось скаже, що це дурість, хтось скаже що це дикість, хтось скаже, що це не нормальність, оригінальність, екстремальність чи ще щось там….. а я Вам скажу, що ТО РАДІСТЬ !
Радість тіла і душі, свято снігу і сонця!

Інколи так добре згадати, що щастя тут, у найменших дрібницях… і для цього зовсім не обов’язково скакати голяком у сніг :)
Радості Вам усім!

8 мар. 2009 г.

Про те, чого не хочемо бачити


Смерть... більшість людей просто не помічають смерті... навіть тоді коли вона тут...
Сьогодні був на панахиді. Тіло вивбирують, доглядають щоб кожна деталь була як найкраще подана на загальний огляд: одяг, вервичка на руках мерця не може бути схиленою, квіти мають стояти тільки в певному порядку, все має стояти "на своїх місцях" і не інакше... хоча кому то потрібно?.. Кожен находить собі заняття: хтось молиться; хтось говорить про те якою хорошою людиною була померла, що зробила і що ще могла зробити (тем для розмов предостатньо); деякі ніби служники ходять і постійно шось поправляють; спостерігають один за одним; інші плачуть і ридають... кожен находить собі заняття "до душі", і практично ніхто не бачить того що відбувається.... не кажу постійно усвідомлювати цей факт, але хоч на мить !!! зупиніться і подивіться!! ось вона тут!! Саме явище смерті ніби невидиме для людей...
Говорив з одною жінкою. Одна її фраза мені дуже запам'яталась: "В 25 років уже мала троє діточок, казала тоді: "йой я така вже стара!", а тепер маю 72 і здається, що ніби ніц і не жила...".
Але ж від нашого ігнорування вона нікуди не дівається!... сказав би що вона стає навіть ближчою, бо в період її ігнорування ми упускаємо частину свого життя.
Чи може нам спокійніше жити в ілюзії, що Вона ніколи не прийде за нами?