середу, 22 липня 2009 р.

Все що потрібно - трохи світла


Прекрасне... воно так близько. Навіть руку простягати не потрібно. Воно уже тут.
Тільки трохи привідкрити очі і воно від незвичності починає сліпити. Спочатку це може налякати, але з часом привикаєш, освоюєшся, і потім закривши очі знову уже не можеш цілковито забути його. Час від часу воно нагадує про себе легким тягарем на душі, темним кутком що потребує того світла. Все що потрібно зробити, тільки привідкрити завісу. світло приходить, темрява розсіюється. Як кажуть мудрі люди, темнота - це всього лиш відсутність світла.

Ще згадались слова Поля Моріа: "Якщо хочеш почути спів пташки, то почуєш його і серед шуму вантажних автомобілів."

четвер, 2 липня 2009 р.

Коли одна мить спокою в голові розганяє хмари перед очима

Одної миті достатньо... не знаю як визначити цю мить в часовому проміжку.. то значно меньше секунди... мить світлої голови і все стає зрозумілим, простим, уся складність пропадає, життя легке і приємне.
Трохи попустити хватку, збавити темп, повернути як собачка (коли їй цікаво шось) голову на бік... і клац.. світ міняється..... чого ж блін так рідко це стається!?