суботу, 8 січня 2011 р.

І знову цей Новий Рік

     І знову Новий Рік. Дуже вже мені це свято нагадує день народження. Так само життя тиче в ніс розуміння того, що роки минають, сказав би навіть щезають непомітно.
     От тепер загружав фото в альбом на пікасі, і там останні розміщені фотографії з минулого НР, з того самого місця., зроблені в той самий час практично... рік сурка блін :)
     Втім, якщо делікатно згадати все що було у минулому році то не так вже й все пічяльно. Усі кроки що були зроблені були зроблені у перед (можливо були періоди "шаг в перед два назад" але розум вдало їх загнав у підсвідомість, наразі не пам'ятаю таких). От тільки повільно воно якось все, хочеться більше руху, більше драйву, більше вітру! І так, щоб радість розпирала з середини... наспівуючи "ветер в харю а я шпарю, что мне грусть моя печаль"!
    
     Відсвяткували по старій традиції в добрій компанії. Снігу випало не густо - катались швидко, весело і мало... бо доста було боляче.
     Гори привітно наспівували пронизливим вітром. З часом, правда, ця музика не була такою приємною, особливо коли приходилось іти "по великим справам до вітру", а в комбінезоні завдання ускладнювалось двічі :)
    Люблю у вечері, вийти з колиби з чашкою гарячого чаю та вдихнути морозного повітря... файно воно.
    Окрім вітряного підспівування, гори ще посміхались:
  
     В останній вечір пішов на вершину, щоб провести сонце.
     По дорозі вийшов на сліди величезного ведмедя:
     Ну, мені хотілось би щоб це були сліди ведмедя :), та нажаль це всього лиш заячі ліниві сліди: один скок, чотири лапи при купі, вдих-видих, наступний скок, знову чотири лапи при купі, і так далі... геть повільний заєць недавно проскакав переді мною.
     На горі побачив ось таку картину:
   
 Здавалось би, ростуть ці два дерева в однакових умовах, на вершині і буквально в метрі один від одного. А дивлячись на них розумієш, що вони наче в різних кліматичних поясах. От і думаю собі, що у кожного з нас завжди є поряд "місце під сонцем".. але чомусь більшість надає перевагу "гоноровій тіні". І не кажіть мені, що не все від нас залежить! Ми не дерева!

А от таким для мене був перший захід сонця 2011 року: