8 мар. 2009 г.

Про те, чого не хочемо бачити


Смерть... більшість людей просто не помічають смерті... навіть тоді коли вона тут...
Сьогодні був на панахиді. Тіло вивбирують, доглядають щоб кожна деталь була як найкраще подана на загальний огляд: одяг, вервичка на руках мерця не може бути схиленою, квіти мають стояти тільки в певному порядку, все має стояти "на своїх місцях" і не інакше... хоча кому то потрібно?.. Кожен находить собі заняття: хтось молиться; хтось говорить про те якою хорошою людиною була померла, що зробила і що ще могла зробити (тем для розмов предостатньо); деякі ніби служники ходять і постійно шось поправляють; спостерігають один за одним; інші плачуть і ридають... кожен находить собі заняття "до душі", і практично ніхто не бачить того що відбувається.... не кажу постійно усвідомлювати цей факт, але хоч на мить !!! зупиніться і подивіться!! ось вона тут!! Саме явище смерті ніби невидиме для людей...
Говорив з одною жінкою. Одна її фраза мені дуже запам'яталась: "В 25 років уже мала троє діточок, казала тоді: "йой я така вже стара!", а тепер маю 72 і здається, що ніби ніц і не жила...".
Але ж від нашого ігнорування вона нікуди не дівається!... сказав би що вона стає навіть ближчою, бо в період її ігнорування ми упускаємо частину свого життя.
Чи може нам спокійніше жити в ілюзії, що Вона ніколи не прийде за нами?

23 комментария:

Анонимный комментирует...

Знайомі думки...
Особливо коли смерть проходить поряд та забирає близьких людей.
Але усвідомлювати її неможливо, в крайньому разі для мене. Скоріше вона є для нас попередженням, стимулом для перегляду свого життя. Вона спускає нас з вершин, на які ми забралися в пошуках слави, грошей, видовищ, задоволення... вириває нас з буденної рутини... Повертає нас до людини, якій ми приділяли мало уваги, говорили дуже замало теплих слів, проводили з нею замало часу, не обіймали та не цілували....повертає до бездиханного тіла, якому цієї уваги вже не потрібно...
Коли вона вривається в твоє життя, одним махом руйнує все, то відчуваєш себе немічним і безпорадним, але все одно ти не усвідомлюєш "її".

Vova Vovk комментирует...

так... Вона дійсно "спускає нас з вершин, на які ми забралися в пошуках слави, грошей, видовищ..."
Вона змушує задуматись над тим що відбувається, над тим що життя тут і не варто його відкладати, не варто відкладати любов, радість.. життя не буде "колись" - коли "виліземо на одну з "тих" вершин.. життя є зараз!

Анонимный комментирует...

? Думати, сидячи на місці, поглядаючи знизу на вершини, до яких не має ні сил, ні можливостей дістатися... Задихатися від гіркоти сьогодення, добитий смертю дуже близької людини, відношенням "ніби" близької людини і без підтримки, розуміння, тепла...

Vova Vovk комментирует...

а чи потрібні Тобі ті вершини?.. мені здається що над тим чого намагаєшся досягти варто "два рази" подумати...
Стосовно сьогодення - у нього не тільки одна гірка сторона, і вже Тобі вирішувати яку обереш Ти!
... смерть близької людини.. знаю що то таке, і зрозумів стосовно себе: єдине що мене найбільше вбивало в тій ситуації, то це жалість стосовно себе самого... і коли переставав себе жаліти (завжди нагадую собі співзвучність зі словами "жалити", "жало"), коли дивився на те що сталось як на щось чого в даний момент не можу зрозуміти (тобто чому так сталось? і для чого ?) - то ставало значно, значно легше....
... коли подумати.. яке має значення для мене відношення до мене не близької мені людини?.. хіба що маю на рахунок неї особисті плани, не враховуючи її інтересів...

Як би там не було, бувають періоди коли дійсно важко, і мені легко в даному випадку говорити коли не маю до того відношення.. але..

Вернусь до свого запису, говорив про те що ми живемо не бачучи такого явища як смерть, живемо в ілюзії, що вона ніколи не торкнеться нас самих... можемо навіть говорити на рахунок неї довго і нудно, сумувати за померлими близькими й далекими і т.п..... але майже ніколи не враховуємо той факт, що ми також смертні і що Вона рано чи пізно прийде і за нами... а життя то йде! проходить в гонитві за "дорожнім порохом", який тут є а тут уже й немає.
Хочу Жити! А для цього вважаю,що необхідно не забувати про те що це життя минуче, і не варто марнувати його на зовсім непотрібні речі.

Анонимный комментирует...

Усвідомлення смерті то завжди страшно! але якшо маєш ціль відчуваєш її кожною клітиною тіла - страх смерті відступає. Кожен твій рух направлений до Цілі нічого не існує для тебе, ти готовий лишитися в тому місці назавжди. Відчуття - тут і зараз є настільки всеобємні що немає думок і в той же момент ти памятаєш ціль і йдеш до неї. Такий стан не приходить в той момент це результат роботи! Потім знову повертаєшся в буденність і примарні ілюзії, які присипляють і усьо проходить лишаються лише слова... але то вже інша тема:) нині дивився фільм так там була фраза:" кто сказал что время лечит раны, оно лечит все кроме ран". Хоча клавіатурні слова це не більше чим розминка пальців:)але це теж інша тема:)

Анонимный комментирует...

Фотографія більше передає настрій Володі чим слова...

Vova Vovk комментирует...

фізичні вправи теж не зле, корисно для тіла :))... то я про "розминку пальців".
.. дякую за те що помітив фото.. зробив його коли йшли з Полєнського, було видно що листок тільки що впав на дорогу.. він був таким гарним серед того болота...
Хочу найти ціль!... але блін.. майже не шукаю :))))

Анонимный комментирует...

де ти хочеш її знайти?

Анонимный комментирует...

якшо душа наприкінці життя буде такою ж чистою як і цей листочок в калюзі смерть немає значення ...

OlesjkO комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
Vova Vovk комментирует...

"Анонім сказав...
де ти хочеш її знайти?"

якби знав де, то б уже мабуть знайшов...та э думка, що єдине вірне місце то в собі...

"Анонім сказав...
якшо душа наприкінці життя буде такою ж чистою як і цей листочок в калюзі смерть немає значення ..."

Згідний!
...окрім того, дуже гарно сказано :)

Vova Vovk комментирует...

Олеську :)
Ти як завжди сонцесяйна і з сонцесяйними поглядами....
..жити вічно.... мабуть в якомусь розумінні так воно і буде :)

OlesjkO комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
БОДЯ комментирует...

ВОВА ПРИВІТ!!!
ЦЕ БОДЯ.
ТУТ В ТЕБЕ І В ТВОЇХ ГОСТЕЙ СТІЛЬКИ РОЗУМНИХ ДУМОК!!!
Я НА ЖАЛЬ ТАК КРАСИВО НІ ПИСАТИ, НІ ДУМАТИ НЕ ВМІЮ, АЛЕ ЗАЧЕПИВ ТИ ТЕМУ ЯКА І МЕНЕ БУЛА ТОРКНУЛАСЬ!!!
Я ЛИШЕ ХОЧУ СКАЗАТИ ШО ЦІЛКОМ ЗГІДНИЙ З ЦИМИ СЛОВАМИ, НА СОБІ ВІДЧУВ!!!
Знайомі думки...
Особливо коли смерть проходить поряд та забирає близьких людей.
Але усвідомлювати її неможливо, в крайньому разі для мене. Скоріше вона є для нас попередженням, стимулом для перегляду свого життя. Вона спускає нас з вершин, на які ми забралися в пошуках слави, грошей, видовищ, задоволення... вириває нас з буденної рутини... Повертає нас до людини, якій ми приділяли мало уваги, говорили дуже замало теплих слів, проводили з нею замало часу, не обіймали та не цілували....повертає до бездиханного тіла, якому цієї уваги вже не потрібно...
Коли вона вривається в твоє життя, одним махом руйнує все, то відчуваєш себе немічним і безпорадним, але все одно ти не усвідомлюєш "її".

Анонимный комментирует...

Шкода, що іншим доводиться проходити такі випробовування, але таке воно - чорно-біле Життя. Воно нас і вгору підкидає, воно нас і тисне до землі....
Для Вови: (так до слова) "ніби" близька людина - це не близька, а дуже близька людина, хоча формально....

Vova Vovk комментирует...

До Аноніма (шкода що не знаю імені): так і зрозумів значення слова "ніби"... але це уже не близькість, формально близька людина - це не близька як на мене, просто в слова "близька людина" вкладаю своє розуміння...
..хоча бувають різні ситуації.. буває що навіть дуже близька людина робить вчинки які в певному розумінні відштовхують нас від неї, може ми просто не правильно розуміємо те що відбувається і сприймаємо то однобічно... не знаю, не знаю...

Анонимный комментирует...

Просто хотілося показати, що горе заводить людину у холодний, темний кут, робить її безпорадною. В такий час так хочеться підтримки і саме тоді стає очевидним, хто є хто. В такий час одне слово може зблизити чужих людей, але може і зробити чужими рідний. В такий час - ти той чарівний осінній листочок, який вітер заніс у чорне болото, і все, що необхідно - це лагідні теплі руки, які б зуміли підняти тебе.....

OlesjkO комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
Анонимный комментирует...

Хто б сперичався.... Я не буду... Скільки людей стільки думок...
В безлюдній пустелі - можливо й так! розраховуєш сам на себе, бо нема на кого надіятися...
Але в суспільстві невже всі так зачерствіли, що "пройдуть повз". Приємно коли ти знаєш, що є кому з тобою порадіти, що є і з ким поплакати.
Я не відношу себе до людей з слабким характером, але визнаю, що іноді тяжко справлятися з проблемами самому, особливо, коли втрачаєш близьких, це дуже боляче...
А чесно - тішить, що є люди, які дають собі самі раду у житті на всі 100%.
А на рахунок хлопаків - сомніваюся, що можу віднести себе до них....Поки що

Анонимный комментирует...

І ще. Дивишся на фото вище і розумієш, що окрім горя в цьому житті є чудові моменти - щасливі. Сонце, сніг і .......
Тільки необхідно навчитися їх вловлювати....

Vova Vovk комментирует...

"А на рахунок хлопаків - сомніваюся, що можу віднести себе до них" - здається здогадуюся хто ти Анонім... але "....Поки що" - цього ніяк не можу зрозуміти?
... завтра зазвоню спитаю, і за одне дізнаюся чи правий у своїх здогадах.

OlesjkO комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
OlesjkO комментирует...
Этот комментарий был удален автором.