Тюрма розуму

З тюрми розуму не втечеш. Кожного разу вибираючись з однієї "ментальної коробки", попадаєш в іншу, зазвичай ще меншу.

Розум завжди зможе найти пояснення та можливі варіанти виходу з ситуації, що склалась. Але це добре тоді, коли вирішення потребує якесь побутове, робоче питання. А якщо намагатися суто з допомогою розумових вивертів та логічних обґрунтувань вирішити питання внутрішнього спрямування, наприклад, визначити що тобі потрібно від життя чи яке "світло" тобі вказує правильний шлях – то в результаті отримаєш не істинно вірне рішення, а перенаправлення уваги на інші, дрібніші питання, які собою закриють основне питання, відсунуть його на задній план. Тоді ти, думаючи що вирішив те, що тебе турбувало, берешся за розгрібання того, що навалилося зверху, таким чином запихаєш себе в наступну "коробку", з якої починаєш заново шукати вихід. І так до безкінечності... чим більше даєш собі відповіді на питання душі з допомогою розуму, тим глибше занурюєшся в "тюрму розуму", все менше усвідомлюючи, що саме тобі потрібно.

Скільки б не думав, не аналізував, не зважував, не розставляв всі факти по-поличкам, завжди буде не вистачати глибокого внутрішнього відчуття правильності вибору. До сраки розум, якщо не має внутрішньої гармонії, якщо серце не радіє, а тіло приємно не тремтить в передчутті.