Щастя - дискомфорт? О_о
-
Людина вишукує способи постраждати, бо нещастя і негативний стан вважає
своїм природнім і постійним станом. Тому постійно повертається до свого
комфортно...
Ця пісня вийшла в далекому 1987 році, приблизно в той час я почав мріяти про те, що колись зможу полетіти. Не літаком чи з парашутом.. а просто взяти і полетіти. Мені здавалось це на стільки нормальним, що я навіть пробував це зробити... Усі невдачі списував на не достатню впевненість в тому, що я зможу це зробити. Був переконаний, що як тільки безумовно повірю в те, що можу літати - то полечу... і насправді "літав" я тоді багато, особливо у снах. Вже тоді розумів вислів Христа, який прочитав набагато пізніше: "Коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете:
«Перейди звідси туди», то й перейде вона, і нічого не матимете
неможливого». Говорю зараз про віру у себе, а не про віру у Бога.. хоча, це не такі вже й далекі речі.
Мабуть добре, що я тоді не бачив цього кліпу та ще не ходив в гори... а то не факт, що не "сіганув" би з якоїсь скелі :) Бо навіть уже в дорослому віці не раз ловив себе на бажанні це зробити, дивлячись з вершини в низ.
Літати мені не перехотілось. Правда думаю про це вже далеко не так і не так часто, як в дитинстві. Але досі вірю, що це більш ніж реально. Ніколи не пізно навчитися "літати". Можна, звичайно, "повзати по землі" і думати, що ти для цього народжений, але я не хочу. Має бути щось більше від цього. Не можу назвати життям в повній мірі те існування, коли тобі не перехоплює дух від того, що відбувається.
По черной ленте взлетной полосы, Через точку, где нельзя прервать разбег, Полёт фантазии на поле, открытом всем ветрам. Я один и в смятении чувств, Неодолимая сила притяжения крепко держит меня. Смогу ли я вырваться из ее объятий? Не могу отвести глаз от окруживших меня небес. Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.
Лед нарастает на законцовках крыла. Я предупредежден, я все продумал и проверил. И нет штурмана, чтобы вернуть меня домой, Если я окаменею от страха. Нервы напряжены - это мой первый вылет. Я еще на земле, но отступать некуда. Не могу отвести глаз от окруживших меня небес. Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.
Над землей, на честном слове и на одном крыле Летит мой размытый ореол, оставляя в прозрачном воздухе ледяной след. Я вижу свою тень на облаках краем слезящегося глаза. В лучах утренней зари мечты сбываются, И способны разбить темноту ночи.
Полет - ни с чем несравнимое ощущение, Стоп-кадр, истинное счастье. Не могу не думать об окруживших меня небесах. Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.
Один з варіантів перекладу пісні:
ВідповістиВидалитиПо черной ленте взлетной полосы,
Через точку, где нельзя прервать разбег,
Полёт фантазии на поле, открытом всем ветрам.
Я один и в смятении чувств,
Неодолимая сила притяжения крепко держит меня.
Смогу ли я вырваться из ее объятий?
Не могу отвести глаз от окруживших меня небес.
Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.
Лед нарастает на законцовках крыла.
Я предупредежден, я все продумал и проверил.
И нет штурмана, чтобы вернуть меня домой,
Если я окаменею от страха.
Нервы напряжены - это мой первый вылет.
Я еще на земле, но отступать некуда.
Не могу отвести глаз от окруживших меня небес.
Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.
Над землей, на честном слове и на одном крыле
Летит мой размытый ореол, оставляя в прозрачном воздухе ледяной след.
Я вижу свою тень на облаках краем слезящегося глаза.
В лучах утренней зари мечты сбываются,
И способны разбить темноту ночи.
Полет - ни с чем несравнимое ощущение,
Стоп-кадр, истинное счастье.
Не могу не думать об окруживших меня небесах.
Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.