21 нояб. 2009 г.

В горах легко жити

Можливо для когось це дурість, безумство, банально і зовсім неправильно, не логічно та навіть абсурдно... але отаке життя - це моє.



P.S. Завдяки коменту однієї прекрасної людини, який вона надіслала мені на почту, вношу поправку в цей пост:
Насправді я хтів би жити таким життям (схожим по духу), а наразі ним тільки мрію... і цим мріям немає кінця... а втілення далеко.... ну може не так вже й далеко :)

4 комментария:

Vitoss комментирует...

Я толком не зрозумів, яким життям ти хочеш жити. Ти хочеш ходити тільки по горах і не спускатись вниз? Чи ти просто хочеш втекти від реальності, яка тебе не влаштовує?
Не знаю, які гори на відео, але на Кавказ поїхати і спробувати походити по таких же вершинах, не так вже і складно. Але куда простіше хотіти цього і казати собі і іншим, що це нереально. Підбий скільки грошей ти потратив на те, що тобі не так уже і потрібно за цей рік, і ти побачиш, що міг би за ці гроші поїхати на Кавказ і втілити свою мрію. Або зрозуміти, що це не твоя мрія.
І будь обережний з мріями, вони мають властивість збуватись тоді, коли ти же про них забув. Успіхів!

Vitoss комментирует...

Де нові пости?!

Мандрівниця комментирует...

Моя улюблена пісня!!!!! І відео чудове++++

Мандрівниця комментирует...

"..в 11.30 утра Хиллари и вплотную за ним Тецинг достигли самой высокой точки на земле. Совершенно неожиданно все вокруг них ушло вниз. Они могли просмотреть теперь весь северный гребень Эвереста, увидеть бесконечную цепь бесплодных бурых гор Тибета, Канченджангу на востоке и зубчатые пики Гималаев на западе. Они обменялись рукопожатием, обнялись, дав волю своим чувствам в те краткие мгновения несдерживаемого восторга от полнейшего единения в том, чего они достигли, а затем начали долгий и опасный путь вниз.
"(Это было первое восхождение на Эверест 29 мая 1953)
Крис Бонингтон
"В поисках приключений"