неділю, 19 жовтня 2008 р.

5-й день

Знову важкий та ще й дуже насичений день, але прекрасний день.День як кажуть починається з ночі… ніч видалась довга, а сну в ній мало….
Вийшов біля пів 11-ї. «Добрі люди» туристичні вказівники на стовпах прибили у інші від правильних напрямки – дивують мене такі вчинки. Тут сам не знаєш куди йти а вони ще й «ставлять палки в колеса». Отак і в житті… самі нікуди не хочемо йти і часто заважаємо іншим… може тому що нам не хочеться знати що хтось «дійшов», а ми стовбичимо на місці… спокійніше коли бачиш що всі так як і ти товпляться в одному й тому ж багні………….
Добре, що мав карту і орієнтувався де я є і куди мені треба – на роздоріжжі звернув в потрібну сторону.
від ранку було затянуто хмарами, але мав надію, що піднімлюсь вище них. І дійсно, уже через пів години ходу почались відкриватись види…. ООО! це була винагорода, винагорода за два останні дні, за минулу ніч, за те що я тут…
Яка ж красуня Феркеу! побачив її окутану пухнастими хмарами, з яких вона поволі виринала і закохався. Не віриться, що це Карпати, правда румунські. Повезло румунам, що мають таку гору, але не повезло, що не мають можливості сповна оцінити її велич і красу з нашого боку )))), з наших гір. Не довго я тішився краєвидами, скоро знову затягнуло хмарами.
В цей день було багато вершин, багато доріг, болото, погранки, афини, тетерів чи шось схоже, гогодзи (ух нажерся)…. нарешті вечір – це перший вечір від початку походу, коли не має дощу і сухо, можна спокійно посидіти біля вогня.
Ще починав варити кашу мав дивні передчуття, в результаті, коли знімав уже готову – то вилив половину на карпатську землю… о, зірки появились, давно я їх не бачив…. так от, розлив кашу і згадав слова тьоті Шури, хазяйки на квартирі в студентські роки, : «ешь, но со стола вставай голодным» :)).
Вийшов місяць із за хмар.. прямо над Стогом… тільки сьогодні почав відчувати по справжньому, що в горах, що живу… так хочеться жити, а не існувати, і не тільки в горах… просто тут легше, тут можна відгородитись від клопотів і мирських турбот.
Як же ж добре, що я так довго дивився на ту суперову колибу і таки пішов далі, і заночував під відкритим небом. Коли розкладався то був у хмарі, а тепер бачу, що практично на хребті і довкола краса, а місяць помагає все це побачити… о, чай забулькав.

4 коментарі:

  1. Так, карта то надійний, і вірний помічник в поході. Не думала я що бувають такі люди, прикро:(, але паралель провів цікаву:)
    Що таке гогодзи?

    ВідповістиВидалити
  2. "Повезло румунам, що мають таку гору, але не повезло, що не мають можливості сповна оцінити її велич і красу з нашого боку )))), з наших гір" - супер, дуже сподобався вислів 5+

    ВідповістиВидалити
  3. Прикро... Феркеу - не румунська, а українська гора. Хоч і знаходиться в Румуніїї, проте на українській етнічній території. Південніше масива Феркеу-Махайлика-Ругаша, в долині, розташовані величезні гуцульскі села Поляяни, Кривий та Рускова, загальним населенням біля 25 тис. чоловік. 98% населення там - українці.

    ВідповістиВидалити
  4. То то я думаю вона така гарна і так притягує до себе :).
    Цікава інформація, дякую тобі!

    ВідповістиВидалити