Ранок. Учора вечером цей ліс видався якимось хмурим.. а зараз коли виглянув з палатки – то «по просту з усмєхем» :).
…..
Пізній вечір. Стоянка Тепла. Можна сказати, що то ключовий момент походу, а всі попередні дні йшов до цього місця. Побуду тут пару днів, а там буде видно…
Все більше і більше підвисаю… життя ніби уповільнилося.. гори ще більш чаруючі, вогонь яскравіший і тепліший, їжа смачніша… коли відхожу від стоянки 30 метрів до хребта і бачу що навкруги, то.. хочеться присісти….. та ще й місяць сьогодні повний… люблю такі моменти, коли тліюча жаринка стає для мене унікальним видовищем, і весь світ поміщається у ній…
…..
Пізній вечір. Стоянка Тепла. Можна сказати, що то ключовий момент походу, а всі попередні дні йшов до цього місця. Побуду тут пару днів, а там буде видно…
Все більше і більше підвисаю… життя ніби уповільнилося.. гори ще більш чаруючі, вогонь яскравіший і тепліший, їжа смачніша… коли відхожу від стоянки 30 метрів до хребта і бачу що навкруги, то.. хочеться присісти….. та ще й місяць сьогодні повний… люблю такі моменти, коли тліюча жаринка стає для мене унікальним видовищем, і весь світ поміщається у ній…
Думаю, це щастя - відчувати що для щастя більше нічого не треба...
ВідповістиВидалитиАле як потім тобі захочеться іти до наступної вершини, так потім захочеться іншого щастя - така вона підступна та людська сутність. Як же треба вміти вловити момент "між" - момент між щастям, якого щойно досягнув і щастям, якого скоро захочеться досягнути.
Ти вмієш... :)
дякую, не думав над цим... тоді б я зрозумів, то точно... а тепер спочатку не в'їхав, а вс е тому що уже упустив той момент )
ВідповістиВидалитиДля мене - один день, точніше ніч(бр-р-р) в горах, одному, принегоді - це подвиг.
ВідповістиВидалитиА якщо це - спосіб життя, то тобі можна тільки позаздрити.
Приємно чути, що є людина, яка відкидає усе і йде туди, де відчуває себе на всі 100%.
Ну і звичайно, "підвисає" там на пару тижнів...
Цікаво! На одинці із цнотливою природою, серед темного і невідомого лісу, в дощ і грозу, коли поряд бродить дикий звір... - ти герой, а серед людей невідомих і відомих, ти
почуваєшся так само?
дякую!
ВідповістиВидалитиале чому герой?
звідки тут героїзм?
як на мене, в моєму розумінні, герой це той що робить щось не властиве йому, щось що важливе і необхідне не стільки для нього як для інших, щось в чому він може втратити щось своє, на чиюсь користь...
а тут.. просто робив те що хотіло моє сердце...
..серед людей? бувають моменти що почуваюсь так само, але далеко не так часто як би хотілось... життя в суспільстві.. суспільство не зацікавлене в тому щоб ти почував себе вільним... інколи значно важче відпрацювати робочий день не втративши купу енергії на непотрібні нікому речі ніж перебути грозову ніч на гірському хребті, без укриття і на самоті.
Хотілося, щоб мої слова на рахунок "героїзму"
ВідповістиВидалитизрозуміли вірно. не в моїх правилах ображати чийсь спосіб життя.
Просто, піти в гори самому для мене - це робити щось невластиве, а жити в суспільстві, незацікавленому в тому, щоб ти почував себе вільним, навіть так - зацікавленому в тому, щоб ти почував себе невільним - це моє існування.
Взагалі, хочеться сказати, що завдяки написаному, ще більше закохуюся у чаруючі гори, переношусь у невідомий світ. Дякую за мандрівку!
може я трохи різко висловився, але я не сприйняв то як образу :), скоріше як не заслужену похвалу :)
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити