Люди – прекрасні. Земля – мов казка.

 

Так м'яко ліг мені на душу цей вірш Василя Симоненка, що захотілося залишити його тут.

Люди – прекрасні.
Земля – мов казка,
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю в'язко.
Вона мене цупко трима.

І хочеться
Бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!

Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
– Їх на землі не було…

В.Симоненко