25 июн. 2011 г.

Близьке далеке

Інколи минуле стає таким близьким. Не те що б шкодував за ним. Ні. Скоріше шкодую за здатністю робити речі про які починаю забувати. Не має бажання повернути минуле, хочеться не забувати і не втрачати певні свої якості (здатність вчитися, жага пізнання, сміливість іти до того що потребуєш без остраху втратити те що є, відкритість та щирість перед собою, відсутність мульки в голові "я все знаю") які з роками все більше залишаються в минулому, ніби "старіють" та відсихають як нижні гілки у сосни. Трохи не правильне останнє порівняння, бо у сосни відсихають не потрібні гілля, чого не можу сказати про частково (деякі майже) втрачені певні позитивні свої якості... чи може я чогось не розумію...

Близьке серцю минуле. Все рідше про нього згадую. Та є його відрізки, про які не забуду мабуть ніколи, які часто надихають і нагадують те найсвятіше, що є у цьому світі, те заради чого варто жити... просто жити і радіти.

Що правда, у мене залишилось багато дверей до того минулого, одні з яких - музика... музика з якою асоціюється (яку слухав) певний знаковий період чи навіть якийсь певний, так би мовити, повноцінний момент мого життя. А до цих дверей, висить на цвяху пам'яті, добряча зв'язка ключів, один з яких композиція Vangelis - La Petite Fille De La Mer. Стара добра музика.

7 комментариев:

Оля комментирует...

Ох, як я давно чула цю композицію. Дякую, в мене теж із нею доволі багато спогадів.
І думаю, в тебе ця чарівна мулька була завжди, просто не так виражена :-))

Vova Vovk комментирует...

Ти права, Оля, вона була завжди.. та далеко не така "агресивна" як зараз :)

Vitoss комментирует...

Олю, нажаль, ця мулька в нього не чарівна, бо вона псує йому життя і він її дуже рідко усвідомлює, лиш в крайніх випадках, коли життя притискає його до стінки. Ми всі маємо цю мульку в тій чи іншій мірі і чим менше її усвідомлюємо, тим жорсткіше нас учать.

Vova Vovk комментирует...

Vitoss цілком правий, ця мулька дуже псує життя, дуже.

Santos комментирует...

дуже гарна музика, коли її слухаєш, то хочеться щоб вона лунала завжди, дякую
P.S. колись теж любив слухати подібну музику, тепер знов захотілось її почути...

Анонимный комментирует...

Vova, shchos' ti propav zovsim, koli znovu shchos' napishesh )))))))))))))
Olia

Анонимный комментирует...

23.07.2006р. Вершина Довбушанки 00:33

Пройшов сильний дощ, під вечір, а зараз над головою зоряне небо, небо повністю вкрите зірками.
Десь далеко, над Свидовцем поблискує. Вітер тормосить палаткою.
Треба лягати спати, бо в 04:30, хочу зустріти сонце.
Якийсь дивний у мене стан. Спокій повний. Ніби я тут завжди жив.