9 янв. 2010 г.

Орел і гриф: про життя.


Отака притча-гібрид у мене вийшла з двох протилежних за суттю. Перекладати вже не став, бо більшість тексту була на російській. Лінивий я шось :).

Горный орел скользил на могучих крыльях над безводной равниной. А внизу на куче падали сидел гриф и ел. Орел зорким глазом оглядывал огромные пространства в поисках еды. А гриф сидел и спокойно ел. Плавными кругами спустился орел к куче падали, осторожно приблизился к грифу и спросил:
- Послушай, ты хоть раз поднимался к облакам, выше сверкающих горных вершин? Мечтал ли ты о ледяном ветре, который свистит в перьях?
Гриф молча трапезничал.
- Знакомо ли тебе чувство азарта, когда после многодневного полета над пустыней ты видишь внизу крохотного суслика и с удесятеренной от голода силой бросаешься на него из поднебесья? – продолжал орел.
Когда гриф закончил с трапезой то ответил:
- Нет! Я никогда не видел и не чувствовал ничего подобного. Но задумайся, какой прок в том о чем ты мне рассказываешь? Да, в то время как ты пьешь живую кровь, я питаюсь мертвечиной. Но ты живешь на белом свете всего-навсего только тридцать лет, а я триста! Так кто из нас лучше разибрается в смысле жизни?
Орел задумался.
- Ну что ж, возможно ты и прав. Давай попробую и я питаться тем же.
Поднялись орел да гриф в небо и полетели. Вот завидели палую лошадь; спустились. Гриф стал клевать да похваливать. Орел клюнул раз, клюнул другой, махнул крылом и сказал:
- Нет, брат, это не для меня, чем триста лет питаться падалью, лучше раз напиться живой кровью, а там что Бог даст!

11 комментариев:

OlesjkO комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
Анонимный комментирует...

Здаєется Володику ти не тим заморочуєшся:) Притча як на мене ужасна і дискримінуюча якщо можтак сказати. Якщо ти народився грифом ти ніколи не станеш орлом а будеш мучитися все життя в спробах стати ним; замість того щоб зрозуміти і прийняти то чим ТИ є насправді. легко говорити нє?:)

Анонимный комментирует...

Впринципі притчу можна зрозуміти по різному і з якої ціллю ти її викладав і що вона значить мені не відомо але на фоні останніх твоїх постів зрозумів її саме так.

Vova Vovk комментирует...

гриф і орел то образи, а ми люди, які не так обмежені природою у виборі способу життя, як тварини у способі здобування їжі.

а в притчі якраз про то і йде мова, що якщо ти народився орлом то не зможеш годуватися мертвятиною, ніколи не прагнув бути кимось.. хочу бути собою.

Анонимный комментирует...

Бути собою це добре, а який ти справжній? Орел чи гриф? В природі кожен з цих птахів мають своє незаміниме значення. природа не живе за принципами моралі, як люди. Хто такі, по твоєму, люди-орли і люди-грифи?

Vova Vovk комментирует...

Я не займаюсь дискримінацією, кожен є тим ким є і так добре.
коли дізнаюсь який я справжній, то тоді й спробую розповісти.
себе не знаю, не те що людей інших.

Vitoss комментирует...

Притча якась дурновата, нічого не вчить, одні понти. Чув цю притчу ще з дитинства. Коли був малий хтів бути орлом і пити кров, а став трохи старшим подумав що хтів би бути вороном і жити до триста. А тепер я зрозумів, що люблю пельмені і хочу бути собою.

Vova Vovk комментирует...

Бачу мав ти "настрій" вчора...

чого ви всі вчепились до орла ?
хіба в байці є заклик до чогось?
якраз суть в тому щоб бути тим ким є.. а не шукати "не своєї вигоди та змісту".

OlesjkO комментирует...
Этот комментарий был удален автором.
Мандрівниця комментирует...

Фотка класна. А в загалі, дійсно, краще бути таким, яким ти є насправді. Буває так що від тебе очікують якихось дій чи поведіки, які зовсім тобі не притаманні, і ти спочатку намагаєшся себе переступиту, вчиняти так як від тебе того чекають, а потім розумієш що справа марна, і ти такий який є,а всі інші можуть це або сприймати або не сприймати

Мандрівниця комментирует...

Чомусь згадався уривок з книги "Однако Футроз не имел естественной склонности ни к какой профессии, и всякая деятельность, .. равно представлялась ему не стоящей внимания в сравнении с тем, единственно важным, что .. было для него призванием: Футроз безумно любил чтение … затворясь в библиотеке, с книгой на коленях, сигарами и вином на столике у покойного кресла, Футроз жил так, как единственно мог и хотел жить"