3 апр. 2008 г.

Можливо я забагато хочу?



Якось намагався сформулюва
ти для себе, що я б хотів від можливих майбутніх стосунків, не дуже виходило тай бажання особливого записувати щось з цього приводу не було. А от сьогодні мав розмову з однією Хорошою Людиною, в якій малу долю своїх міркувань виклав, насмілюсь виставити їх на Ваш розсуд.

Вона: Ау!

Він: хай :)
заблукала ? ))
можу показати дорогу..

Вона: покажи!!!

Він: ну спершу скажи куди тобі потрібно?

Вона: до твого серця!!!

Він: ойойойойойййй!!!
а ти впевнена, що це саме те що тобі потрібно?

Вона: ти сказав що підкажеш!! Веди!!!

Він: не все так просто з моїм сердцем... туди дуже важко потрапити і майже не можливо
звідти повернутись назад... а в середині не завжди так добре як би хотілось..

Вона: То ти мене проведеш?

Вона: ну говори

Він: тоді я можу показати напрямок, а йти тобі доведеться самій
по дорозі прийдеться відкинути зверхність, надмірну важність і гордовитість а одіти простоту...
жіночність буде пропуском на багатьох етапах шляху...
тобі часто буде здаватись що "ось воно, дійшла", але то буде омана, за якою знову буде виднітись в далечині поставлена ціль...
багато буде хибних шляхів, які доведуть до "вершини" в притик, але з скельної сторони і далі там не буде дороги, що змусить повернути назад...
на шляху буде моментами важко і боляче, але це сповна компенсується "квітучими долинами і співом пташок"...
коли дійдеш до дверей, то пам’ятай : ти входиш як давно очікуваний гість а не владний господар... великі почесті і шана чекають на тебе в середині, але при умові що все з чим тебе впустили буде залишатись при тобі і ти не забудеш що є гостем...

Вона: а якщо мені захочеться назавжди залишитися там і стати господинею?

Він: якщо тебе впустять туди, ти зможеш залишатись там так довго скільки забажаєш,
ніхто не буде тебе ні тримати ні виганяти.... але не забувай, господар там вже є!

Вона: то я запізнилась, якщо є господар?

Він: я господар, який чекає на гостя
гість на правах господаря... але все ж таки гість.

Він: як на мене, ідеальний варіант, коли поруч живуть два сердця, які гармонійно б'ються
в один такт, а їхні господарі є постійними гостями один у одного...

8 комментариев:

Вона комментирует...

напевне, гість ніколи не буде почувати себе комфортно, якщо ще перед входом йому наголошують про те, що мол "не забувай, що ти тут не господар"
може варто просто сказати: "заходь! я буду радий тобі", а в процесі акуратно розставити все на свої місця?
я ніколи не піду туди, де мені будуть наголошувати, що я там ніколи не стану господинею, хоча пішовши туди я б не "качала свої господарські права"
все повинно іти само по собі... не треба розставляти на свої місця гостей, які ще навіть не прийшли. це не гостеприїмно :)

Vova Vovk комментирует...

ні, .. та я б ніколи такого не робив, а написав це як пораду тому хто наважиться йти туди

Вона комментирует...

такі поради треба давати вже за входом.
та і то дуже обережно
може іноді людині комфортніше взагалі цього не чути, просто самій зрозуміти.

Тетяна комментирует...

...поруч живуть два сердця, які гармонійно б'ються
в один такт, а їхні господарі є постійними гостями один у одного...
- Надзвичайно красиві і майже містичні слова...це тішить що ми знаємо як це має бути!
Можливо не всі зрозуміють (я жінка та щей блондинка :)) те що я постараюсь написати і сформулювати в подальших рядках, але всетаки постараюсь донести на зрозумілій мові...
Так от: Всі ми чоловіки і жінки чогось хочемо і чогось вимагаємо від людей, які оточують нас (і це не залежить від статуса чи походження людини), але не всі ми памятаємо що маємо те на що ми заслуговуємо, і якщо ми ставимо певні якісь вимоги до когось то також маємо під ці вимоги тримати свою планочку.
Чи впевнений автор думок, що він зможе втримати свої бажання щодо господарування в серці "довгоочікуваного" гостя? Чи зноже він настільки довго (скільки це буде потрібно гостю) втримувати посмішку з якою зустрічають гостей?

На мою думку, думки, які описав автор це явно виражений страх щодо жінки, яка може захотіти зайняти місце головного господаря. Так,так,так це іменно так! :)
Жінки в свою чергу потерпають від того що їх завжди хочуть поставити в раможчи по яких вони мають гуляти! А так інколи хочеться відчути себе вільною поруч з коханою людиною, зробити те що хочеться, навіть якщо воно не вписується в дані рамки, відчути туж саму довіру до себе, але в іншому ракурсі і щоб це сприйнялось так, як ми це подаєм, а не так як хоче думати "господар".... Про це можна писати ще дуже багато, але....надіюсь мене всі зрозуміли :)

Тішить одне що "господар" знає як це має бути :)

Vova Vovk комментирует...

"Чи впевнений автор думок, що він зможе втримати свої бажання щодо господарування в серці "довгоочікуваного" гостя? "
Ні не впевнений, можу тільки сказати стосовно того що роблю зараз... завтра я буду інша людина. Але впевнений в тому що так мало б бути, і буду робити все від мене залежне, щоб так і було.
Всі вимоги (поради) наведені у публікації можуть стосуватись другого тільки за умови, що я сам буду їх дотримкватись, інакше і бути не може.

Vova Vovk комментирует...

"Чи зможе він настільки довго (скільки це буде потрібно гостю) втримувати посмішку з якою зустрічають гостей?"
Жодному гостю не буде приємною удавана посмішка господаря. Хороший гість, який поважає госодаря, зажди зрозуміє і відчує момент, коли потрібно піти і дати можливість гоподарю побути на самоті... гість буде пам'ятати і знати, що коли він прийде завтра, то його будуть чекати у відкритих дверей з посмішкою на обличчі.


... Ти права Таня, страх є.. і страх не перд гостем, а перед самим собою, тому що буває так, що довго-довго чекаєш і коли нарешті приходить потрібна людина віддаєш себе з головою і моментами вже не розумієш що з тобою відбувається... і так хочеться вірити, що гість не скористається моментами слабкості господаря!

Тетяна комментирует...

...я нівякому разі нехотіла тебе образити чимось або заставити визнавати те чого б не хотілось...можливо я десь не стримуюсь в своїх розуміннях, але це тільки з радості, що мені всетаки попалась Хороша людина з якою можна поділитись думками, а вони в мене різноманітні як і в кожного з нас...
...я також нераз відчувала різні злети і падіння і саме найгірше для мене це розчаровуватись в людях розуміючи що вони користались моєю слабкістю - це дуже боляче і неприємно, але всетаки це життя, яке інколи заставляю нас посміхатись людям які в певний час робили дуже боляче...
..страх перед самим собою є наймогутнішим страхом який може бути в середині нас, він може заставити нас стримувати свої бажання і догризати сумлінням, чому ми щось зробили або не зробили він може стримати нас в період "останнього шансу", який був наданий нам і ми ніколи не скуштуємо смаку тієї насолоди або гіркоти стерильності в моменти приниженості...але ми інколи можемо взяти верх над ним і викинути його нехай ненадовго, але далеко і міцно....з шаленою пристрастю впитися в його губи...

Тетяна комментирует...

...посміхай личко...я думаю що ти рідко посміхаєшся щиро, але посмішка тобі має личити...гарного дня і настрою...