вівторок, 25 березня 2008 р.

Ціль



Здавалось би, що такого складного - обрати ціль в житті... не обов'язково якусь особливо значиму, а просту, звичайну, але свою ціль! ... а ні, не все так просто, як на перший погляд. Всі пошуки своєї цілі серед тих які поставлені звелись на ніц. Так, чогось хочеться, чогось бракує... але чого саме? І тут виходить парадокс - чогось хочеш, намагаєшся, робиш для цього багато, але нічого не досягаєш... ну принаймі точно не досягаєш того, що б принесло вдоволення, завжди залишається "голод". Я це розумію, як сісти в маршрутку, яка не має маршруту, а кружляє по одному кварталу... а ти ж хочеш кудись доїхати, правда не знаєш куди, от і кружляєш знову і знову по вже давно знайомим провулкам і дивуєшся чому тебе нічого не тішить. Треба знати що тобі потрібно, сісти в маршрутку, яка прямує саме в то місце, розслабитись і просто чекати коли водій скаже: кінцева зупинка - Життєва Реалізованість.

Думаю так :)

неділя, 23 березня 2008 р.

Сторінки життя


Дійсно, життя як книжка, непрочитана книжка... і я не буду перечитувати одні й ті самі сторінки свого життя, а буду гортати цю книжку, сторінка за сторінкою... йти у невідоме.

Трохи думок про любов і Любов


Cогласен что для того чтобы искренне сказать "Я Тебя Люблю" должен быть определенный уровень отношений, должна быть та самая Любовь... но уверен так же и в том, что Истинная Любовь утихает с того момента когда прозвучало "Я Тебя Люблю".
Мы начинаем говорить слова когда ощущаем пустоту... просто помолчать и чувствовать другого становится тяжело, мы боимся что другой почувствует эту пустоту и нашу неуверенность в своих чувствах, и тогда мы начинаем убеждать другого и в первую очередь самих себя в том что все замечательно... и говорим: "я тебя люблю".
Если кому то доводилось говорить эти слова по настоящему их чувствуя, тот поймет меня.. как тяжело сказать в первый раз и как становиться чуточку не по себе произнеся впервые, но насколько легче с каждым последующим разом, пока это не превратиться в рутину.
Немного не так выразился как хотел..
Момент когда чувства переходят в слова действительно нормален и он как правило должен наступить, но вот только немногие идут дальше в отношениях, открывая каждый день в близком человеке что-то новое познают друг друга больше - и тогда пламя Любви снова вспыхивает с еще большей силой (может уже не так сильно слепит, но намного больше греет), чтобы со временем поутихнуть... и с каждым таким циклом Любовь все глубже, но в то же время еще трудней достичь следующего "уровня".