пʼятниця, 31 липня 2015 р.

Навчитися літати

Ця пісня вийшла в далекому 1987 році, приблизно в той час я почав мріяти про те, що колись зможу полетіти. Не літаком чи з парашутом.. а просто взяти і полетіти. Мені здавалось це на стільки нормальним, що я навіть пробував це зробити... Усі невдачі списував на не достатню впевненість в тому, що я зможу це зробити. Був переконаний, що як тільки безумовно повірю в те, що можу літати - то полечу... і насправді "літав" я тоді багато, особливо у снах. Вже тоді розумів вислів Христа, який прочитав набагато пізніше: "Коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: «Перейди звідси туди», то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого». Говорю зараз про віру у себе, а не про віру у Бога.. хоча, це не такі вже й далекі речі.
Мабуть добре, що я тоді не бачив цього кліпу та ще не ходив в гори... а то не факт, що не "сіганув" би з якоїсь скелі :) Бо навіть уже в дорослому віці не раз ловив себе на бажанні це зробити, дивлячись з вершини в низ.

Літати мені не перехотілось. Правда думаю про це вже далеко не так і не так часто, як в дитинстві. Але досі вірю, що це більш ніж реально. Ніколи не пізно навчитися "літати". Можна, звичайно, "повзати по землі" і думати, що ти для цього народжений, але я не хочу. Має бути щось більше від цього. Не можу назвати життям в повній мірі те існування, коли тобі не перехоплює дух від того, що відбувається.

1 коментар:

  1. Один з варіантів перекладу пісні:

    По черной ленте взлетной полосы,
    Через точку, где нельзя прервать разбег,
    Полёт фантазии на поле, открытом всем ветрам.
    Я один и в смятении чувств,
    Неодолимая сила притяжения крепко держит меня.
    Смогу ли я вырваться из ее объятий?
    Не могу отвести глаз от окруживших меня небес.
    Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.

    Лед нарастает на законцовках крыла.
    Я предупредежден, я все продумал и проверил.
    И нет штурмана, чтобы вернуть меня домой,
    Если я окаменею от страха.
    Нервы напряжены - это мой первый вылет.
    Я еще на земле, но отступать некуда.
    Не могу отвести глаз от окруживших меня небес.
    Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.

    Над землей, на честном слове и на одном крыле
    Летит мой размытый ореол, оставляя в прозрачном воздухе ледяной след.
    Я вижу свою тень на облаках краем слезящегося глаза.
    В лучах утренней зари мечты сбываются,
    И способны разбить темноту ночи.

    Полет - ни с чем несравнимое ощущение,
    Стоп-кадр, истинное счастье.
    Не могу не думать об окруживших меня небесах.
    Сейчас я - всего лишь потерявший дар речи сын Земли.

    ВідповістиВидалити

І що ти думаєш з цього приводу?