Кажуть, що життя коротке. Тут воно є, не встигаєш озирнутися, а тут уже й немає. Як казала моя бабця в 92 роки: "Зараз так здається, що ніби й не жила..."
А я вам скажу, що в житті десятки тисяч днів, сотні тисяч годин, десятки мільйонів хвилин, мільярди секунд! Це мало?! Цього більш ніж достатньо! Головне не просрати їх усі в гонитві за порожніми речами... за речами, які не наповнюють душу й тіло, а тільки висмоктують енергію життя. Єдиний наш обов'язок – бути щасливими, і цим самим робити щасливими інших. Для цього ми народжуємось, немає вищої цілі.
І що б там не було, які б вітри не віяли, хай ваші миті радості об'єднуються в хвилини, а ті в години та дні! Хай життя буде насичено довгим! Щастя вам!
