неділя, 20 січня 2013 р.

Через вулкан до водоспаду

Якось вичитав в неті, що є в наших краях вулкан. При чому справжнісінький: бурлить і регулярно викидає з недр землі газ та... болото. Так, саме болото. Маю на увазі грязевий вулкан в с. Старуня Богородчанського району. Примітно те, що це єдиний діючий грязевий вулкан на території України. А як каже Вікіпедія, він ще й унікальний в цілому світі тим, що має техногенне походження, тобто тут не обійшлося без людської руки.
Так от, жити за яких 50 км від вулкану та не побачити його...  гріх на душу взяв би м. А бути в Богородчанському районі та не заїхати в Манявський скит та до однойменного водоспаду – теж не пасує. Отак і намалювався черговий маршрут.

Скажу так, читати про вулкан в Старуні та уявляти як там все на справді – то точно буде більш захоплююче, ніж потім побачити все на свої очі. А от якби ви випадково попали в ті місця, при цьому нічого до того не чувши про "вулкани" та інші дива, то були б добряче здивовані а то і вражені.

Вулканом його не назвеш ні як. Такі собі купки болота з бульками. Яких там до речі шось 20 штук: 12 кратерів та 8 мікрократерів, що час від часу випльовують на зовні газ, воду, болото та частково нафту з домішками. Серед яких, як дехто стверджує, один має природне походження. Усі решту виникли в результаті не розумного "дирявлення" землі. Тут мабуть добували все, що тільки можна було: нафту, сіль, сірку, гас, озокерит... навіть уран. От наробили купу дірок, заліпили їх аби як, тай лишили. А в кінці 70-х років, після землетрусу в Румунії, "наш вулкан" проявився, найшов собі шлях назовні крізь закинуті шахти. І плювався він тоді добряче, на цілих 3 метри у висоту.

Сьогодні ж отак (принаймні це все, що я зміг дочекатись десь за 20-30 хвилин ):
Стою на краю кратеру.
Судячи по мокроті довкола, то деколи він все таки викидає щось зі своїх нутрощів сильніше.
Можливо його молоді бурні роки пройшли, а можливо, чого дехто остерігається, що це лиш "затишшя перед бурею".

Місцевість довкола досить незвична для пересічного ока.
А ось цим мостиком, можна дійти до берізок, біля нафтового ставочку.

Найцікавішим виявили для себе оцю штуку на місці колишньої озокеритової шахти:
Тут не просто "вічний вогонь". Коли підійти ближче (вже метрів за 10), то чути як в середині щось клокоче, булькає, кипить. Не знаю, чи то нафта чи то вода з домішками усілякими. Але відчуття та штука викликає стрьомні. Постійно здається, що зараз як рване звідти фонтаном нафтового кип'ятку :).
Трохи більше як 100 років тому, саме в цій шахті були знайшли бальзамованого грязями мамонта, а пізніше чотирьох шерстистих носорогів та інших тварин.
Щось маю чуйку, що про Старунські вулкани ми ще почуємо, тобто вони дадуть про себе знати.

Після сходження на вулкан ми поїхали в Маняву. Відвідали Манявський скит XVII ст., який був заснований вихідцем із самого Афону. Тут у мене вийшло загадкове фото:
Маю на увазі дивні бліки на білій дзвіниці з права. При чому неозброєним оком нічого подібного не бачив ні я ні Аня. І такий же ефект на 4-х різних фотографіях. Містика :).

Погуляли монастирем-скитом, запалили кілька свічок у церкві, пообідали в трапезній та й поїхали на водоспад. Поїхали, їхали, їхали.. блін довго їхали.. вже надоїло по саме буде товктися по каміннях.. а ми ще їхали.
По дорозі зустрічались місцеві туристичні автобуси:

І нарешті доїхали. Як ви думаєте, що я зробив першим ділом коли добрався до водоспаду? Ага, пішов купатись.
Але це була така собі маленька купель перед основним водоспадом.
 
Ані також там дуже сподобалось, але вона обмежилась миттям рук та обличчя. Ніяк не вдається спокусити її на купання в гірських річках :)
А мене просити не треба
 
З тих водоспадів, що я бачив, це один з найбільш вражаючих.
Є ідея на літо: здійснити піший перехід від Бухтівецьких водоспадів до Манявського. Там, окрім цих двох, є ще багато менших.

Перед цією поїздкою були також на Джуринському водоспаді в с.Нирків найбільший рівнинний водоспад в Україні. Але тоді все якось не складалось: купання не вийшло, фоток мізер і ті не якісні, Червоноградський замок (свого часу найкрасивіший замок-палац Поділля), повз який проїжджали, також не відвідали.. Короче, поїдемо туди ще раз, тоді й напишу.



 
 

5 коментарів:

  1. Суперські фоти водоспадів і монастиря, а от "вулкан" викликає якись сум, певно, тому, що тут не обійшлось без негативного впливу промисловості...

    ВідповістиВидалити
  2. Вова,ой, тут щось пролетіло. А це півроку. Вони весь час тут пролітають

    Володя. Пройшло півроку. Може б ти щось запостив. Я не повірю, що у тебе нема нічого цікавого. Літо триває. Бувай. Чекаємо поста! =-)

    ВідповістиВидалити
  3. Водопад чудовий! Я ще не був біля такого водопаду

    ВідповістиВидалити
  4. Я теж була біля цього вулкану, він весь час бурлить)

    ВідповістиВидалити

І що ти думаєш з цього приводу?