вівторок, 23 серпня 2011 р.

Мене немає.


Є все, завжди та всюди. Окрім мене. А та істота, сповнена ілюзій, страхів та стереотипів, що видає себе за мене, не в змозі осягнути цієї простоти. Мені так шкода, що зараз вона ґаздує. А я так... зрідка навідуюсь, і чим далі тим рідше.

9 коментарів:

  1. ну почему же так грустно? :)
    езжайте автостопом на Байкал!
    Красотень обалдеть просто!

    ВідповістиВидалити
  2. В мене теж подібна(а може й така сама) ситуація - всюди є якесь автоматичне втілення, з уже готових думок і переконань, а мене нема... Деколи, та й то лише спонтанно, усвідомлюю себе...і дуже сумно розуміти, що хтось замість мене проходить це життя...

    нещодавно написав віршика на цю тему, тепер дуже зрадів що можу ним поділитися

    http://virshidushi.blogspot.com/2011/07/blog-post_24.html

    Дякую тобі за цей короткий, але дуже щирий пост

    ВідповістиВидалити
  3. Домовенок, спасибо за Байкал :)

    ВідповістиВидалити
  4. Чесно, Саша, не знаю чи цей пост був дуже щирий.
    Цікаві у тебе вірші, не звичні.

    ВідповістиВидалити
  5. Час від часу у кожного бувають такі думки: "для чого я живу? нащо то все мені? та пішло воно все!" але після довгих і напружених роздумів на тему "СЕНС ЖИТТЯ" знаходиш заняття для душі, і забуваєш про депресію, живеш чимось новим... твориш себе нового, борешся з перепонами на твоєму шляху, радієш своєму життю по новому, забуваєш про негаразди.

    Сенс життя - кожен по своєму приходить до істини(ПАВЛО)

    ВідповістиВидалити
  6. "Я поряд з Вами, та мене нема...не відчуваю я , не бачу та не чую...не дихаю, здається, не існую,хоч поряд з Вами, та мене нема...Ви тіло бачите, та в нім душі нема...Ви в очі дивитесь, а там пустеля...Ви обнімаєте мене, а я німа...я непорушна і холодна, наче скеля...Я хочу бути, та мене нема, це не моя вина, а тільки Ваша, Ви випили мене усю до дна... порожня та розбита серця чаша... Це тіло дихає, та подих цей не мій...не мої рухи, голос, погляд...Хтось інший у свідомості моїй...Для Вас живе,а я мовчу для Нього... "

    ВідповістиВидалити
  7. Файно дякую за вірші! Шкода лиш мені що не знаю автора цих коментарів :)

    ВідповістиВидалити
  8. Ми не знайомі? Шкода? Може й так...
    А, мабуть, краще, що і ні!
    Бо хочу твою душу відчувать,
    Аніж займатись пізнаванням тіл...

    ВідповістиВидалити

І що ти думаєш з цього приводу?