Про чорне та біле

Переконувати себе, що чорне, насправді біле - це набагато гірше ніж сприймати все так як воно є.
Категорично проти таких поглядів, і якраз за те щоб бачити все в реальних фарбах, саме в реальних, а не в сірих чи темних чи світлих.. та в житті виходить по різному.

Наш вибір полягає в тому, що ми вибираємо як сприймати те що бачимо... не потрібно замальовувати сірий світ цвітучими вишнями, просто коли вони є, їх потрібно бачити, так само як і сиру холодну землю з якої вони виросли.....
чи багато з нас побачили б цвіт вишні в місячному світлі будучи холодним і голодним? чи багато з нас сприйняли б красу моменту за тих обставин в які потрапила монахиня?

коли кажу, що сам вибираю світ в якому живу, то маю на увазі те що цей світ такий який є, і тільки я сам даю йому визначення, назви, кріплю ярлики на речі: це світле а он то темне, то холодне а ось оце тепле.... і називаю (сприймаю) світ та речі в ньому в силу своїх переконань, стереотипів, які є набутими та часто змінюються.
Вся халепа в тім, що нам (більшості) чомусь набагато легше назвати річ темною та холодною, ніж світлою та теплою. Хоча та річ просто є сама по собі, і уже ми вирішуємо якою вона буде.
Звичайно, коли сиджу голодний та замерзлий в ночі під деревом, то нікуди не подінеш відчуття холоду та голоду, але й вишня так само буде цвісти наді мною не залежно від того бачу я її чи ні.
По собі знаю, що більшість "нещасть", що зі мною ставалися, які називав нещастями, були всього лиш певними подіями чи явищами, що мали не тільки один негативний аспект... і саме я сприймав їх як негативні... та з плином часу багато з тих "нещасть" зараз сприймаються як потрібні та позитивні обставини, чи навіть здаються смішними в сьогоднішньому світлі.
Як би там не було, мені дуже важко реально бачити речі, то ж наразі волію надавати їм більше позитивних ніж негативних оцінок. То моя особиста позиція, яка аж ніяк не претендує на істину.