неділю, 19 жовтня 2008 р.

4-й день

Вийшов з колиби ще тільки світало, дощ невеликий але продовжував падати (моросіло цілий день). При підході до кордону побачив «румунських біженців» або «диверсантів» - диких свиней ))), спочатку на дорогу вибіг здоровий кабан (як потім виявилось самка), подивився по сторонам, закрутив хвостом як у мультфільмі)), озирнувся на зад і поволі попрямував через дорогу на Україну, за ним квапливо один за одним пробігло п’ятеро маленьких поросят. Був від них десь за 40 метрів, благо кабаниха не помітила мене, а то з своїм рюкзаком я б далеко на втік… подумав спочатку, що добре було б їх сфотографувати, але вирішив, що то геть не метелики і вони можуть зовсім по інакшому на мене зреагувати коли я почну за ними бігати )))).
Потім був не дуже довгий але мокрий і не легкий підхід до г.Мезипотоки. Вкотре переконався, що вогонь можна розвести майже за будь-яких умов. Спиляв невелику ялину сухостій, нарізав пару кубанців, і з допомогою ножа поколов один з них на тріски…. а який супчик вийшов потім.. ммм, смакота.
Вечером, коли ячмінна солодка каша уже доварювалась, дивився на вогонь і грав на дримбі, вогонь пригрів і я розвернувся спиною до нього, на голові світив ліхтар і туман, що стояв довкола, «ожив», тисячі дрібних частинок води кружляли переді мною у несамовитому танці, вони то закручувались у чудернацькі завитушки, то проносились швидко у сторону, то повільно підіймались у гору, то налітали на мене, від чого виникало враження ніби лечу крізь всесвіт між зірками, а коли заграв на дримбі, мелодія вийшла басиста і затяжна… не довго грав, бо відчув, що відлітаю в «далекі краї»… якось не готовий був, тай каша підоспіла :))

7 коментарів:

  1. Дивлюсь на це фото, уявляю себе там під мрякою і вкотре розумію, що не піду в гори... навіть попереднє фото з метеликом не може змінити моєї думки!

    ВідповістиВидалити
  2. Хі-хі-хі))) щодо кабанчиків, по перше - щасливчик же ти, побачити таке наживо, а ще пригадався уривок з мультфілма:
    "- До чего же дичь пошла бестолковая — я полдня за ней бегал, чтобы сфотографировать!
    — Это еще мало, теперь ты за ним еще полдня бегать будешь.
    — Это почему же?
    — А чтоб фотографию отдать")))

    ВідповістиВидалити
  3. Такого вправного та мужнього хлопця, ніякою мрякою не налякаєш), та й вогнище так вправно розвів, пройшовши екстерном курс молодого мандрівника, та не просто так, а з відзнакою) є чим пишатись, ще й познущався з вдячних читачів таким неймовірно смачним описом смаколиків, та маєш право)) А опис про гру на дримбі та нічну казковість та загадковість... мммм зачиталась так що ледь до дійсності повернулась, от би теж такі враження пережити та відчути!!!! Так реалістично все описав. Дякую за неймовірну подорож!!!

    ВідповістиВидалити
  4. Яке це має бути відчуття, коли сидиш один біля яскравого вогнища, огорнутий з усіх сторін темрявою, поринутий у тишу та свої думки, мабуть неймовірні відчуття, намагаюсь собі уявити та мабуть в мене не вийде зараз пережити й сотої долі твоїх переживань тієї миті. Гарно і аж подих перехоплює. Такі відчуття мабуть і не описати

    ВідповістиВидалити
  5. Мандрівниця, ти мені лестиш, не потрібно :))
    дякую за такі щирі коментарі!

    а відчуття ті і схожі їм не те що важко описати, а навіть неможливо описати, то треба прожити.

    ВідповістиВидалити