четвер, 3 квітня 2008 р.

Можливо я забагато хочу?



Якось намагався сформулюва
ти для себе, що я б хотів від можливих майбутніх стосунків, не дуже виходило тай бажання особливого записувати щось з цього приводу не було. А от сьогодні мав розмову з однією Хорошою Людиною, в якій малу долю своїх міркувань виклав, насмілюсь виставити їх на Ваш розсуд.

Вона: Ау!

Він: хай :)
заблукала ? ))
можу показати дорогу..

Вона: покажи!!!

Він: ну спершу скажи куди тобі потрібно?

Вона: до твого серця!!!

Він: ойойойойойййй!!!
а ти впевнена, що це саме те що тобі потрібно?

Вона: ти сказав що підкажеш!! Веди!!!

Він: не все так просто з моїм сердцем... туди дуже важко потрапити і майже не можливо
звідти повернутись назад... а в середині не завжди так добре як би хотілось..

Вона: То ти мене проведеш?

Вона: ну говори

Він: тоді я можу показати напрямок, а йти тобі доведеться самій
по дорозі прийдеться відкинути зверхність, надмірну важність і гордовитість а одіти простоту...
жіночність буде пропуском на багатьох етапах шляху...
тобі часто буде здаватись що "ось воно, дійшла", але то буде омана, за якою знову буде виднітись в далечині поставлена ціль...
багато буде хибних шляхів, які доведуть до "вершини" в притик, але з скельної сторони і далі там не буде дороги, що змусить повернути назад...
на шляху буде моментами важко і боляче, але це сповна компенсується "квітучими долинами і співом пташок"...
коли дійдеш до дверей, то пам’ятай : ти входиш як давно очікуваний гість а не владний господар... великі почесті і шана чекають на тебе в середині, але при умові що все з чим тебе впустили буде залишатись при тобі і ти не забудеш що є гостем...

Вона: а якщо мені захочеться назавжди залишитися там і стати господинею?

Він: якщо тебе впустять туди, ти зможеш залишатись там так довго скільки забажаєш,
ніхто не буде тебе ні тримати ні виганяти.... але не забувай, господар там вже є!

Вона: то я запізнилась, якщо є господар?

Він: я господар, який чекає на гостя
гість на правах господаря... але все ж таки гість.

Він: як на мене, ідеальний варіант, коли поруч живуть два сердця, які гармонійно б'ються
в один такт, а їхні господарі є постійними гостями один у одного...

8 коментарів:

  1. напевне, гість ніколи не буде почувати себе комфортно, якщо ще перед входом йому наголошують про те, що мол "не забувай, що ти тут не господар"
    може варто просто сказати: "заходь! я буду радий тобі", а в процесі акуратно розставити все на свої місця?
    я ніколи не піду туди, де мені будуть наголошувати, що я там ніколи не стану господинею, хоча пішовши туди я б не "качала свої господарські права"
    все повинно іти само по собі... не треба розставляти на свої місця гостей, які ще навіть не прийшли. це не гостеприїмно :)

    ВідповістиВидалити
  2. ні, .. та я б ніколи такого не робив, а написав це як пораду тому хто наважиться йти туди

    ВідповістиВидалити
  3. такі поради треба давати вже за входом.
    та і то дуже обережно
    може іноді людині комфортніше взагалі цього не чути, просто самій зрозуміти.

    ВідповістиВидалити
  4. ...поруч живуть два сердця, які гармонійно б'ються
    в один такт, а їхні господарі є постійними гостями один у одного...
    - Надзвичайно красиві і майже містичні слова...це тішить що ми знаємо як це має бути!
    Можливо не всі зрозуміють (я жінка та щей блондинка :)) те що я постараюсь написати і сформулювати в подальших рядках, але всетаки постараюсь донести на зрозумілій мові...
    Так от: Всі ми чоловіки і жінки чогось хочемо і чогось вимагаємо від людей, які оточують нас (і це не залежить від статуса чи походження людини), але не всі ми памятаємо що маємо те на що ми заслуговуємо, і якщо ми ставимо певні якісь вимоги до когось то також маємо під ці вимоги тримати свою планочку.
    Чи впевнений автор думок, що він зможе втримати свої бажання щодо господарування в серці "довгоочікуваного" гостя? Чи зноже він настільки довго (скільки це буде потрібно гостю) втримувати посмішку з якою зустрічають гостей?

    На мою думку, думки, які описав автор це явно виражений страх щодо жінки, яка може захотіти зайняти місце головного господаря. Так,так,так це іменно так! :)
    Жінки в свою чергу потерпають від того що їх завжди хочуть поставити в раможчи по яких вони мають гуляти! А так інколи хочеться відчути себе вільною поруч з коханою людиною, зробити те що хочеться, навіть якщо воно не вписується в дані рамки, відчути туж саму довіру до себе, але в іншому ракурсі і щоб це сприйнялось так, як ми це подаєм, а не так як хоче думати "господар".... Про це можна писати ще дуже багато, але....надіюсь мене всі зрозуміли :)

    Тішить одне що "господар" знає як це має бути :)

    ВідповістиВидалити
  5. "Чи впевнений автор думок, що він зможе втримати свої бажання щодо господарування в серці "довгоочікуваного" гостя? "
    Ні не впевнений, можу тільки сказати стосовно того що роблю зараз... завтра я буду інша людина. Але впевнений в тому що так мало б бути, і буду робити все від мене залежне, щоб так і було.
    Всі вимоги (поради) наведені у публікації можуть стосуватись другого тільки за умови, що я сам буду їх дотримкватись, інакше і бути не може.

    ВідповістиВидалити
  6. "Чи зможе він настільки довго (скільки це буде потрібно гостю) втримувати посмішку з якою зустрічають гостей?"
    Жодному гостю не буде приємною удавана посмішка господаря. Хороший гість, який поважає госодаря, зажди зрозуміє і відчує момент, коли потрібно піти і дати можливість гоподарю побути на самоті... гість буде пам'ятати і знати, що коли він прийде завтра, то його будуть чекати у відкритих дверей з посмішкою на обличчі.


    ... Ти права Таня, страх є.. і страх не перд гостем, а перед самим собою, тому що буває так, що довго-довго чекаєш і коли нарешті приходить потрібна людина віддаєш себе з головою і моментами вже не розумієш що з тобою відбувається... і так хочеться вірити, що гість не скористається моментами слабкості господаря!

    ВідповістиВидалити
  7. ...я нівякому разі нехотіла тебе образити чимось або заставити визнавати те чого б не хотілось...можливо я десь не стримуюсь в своїх розуміннях, але це тільки з радості, що мені всетаки попалась Хороша людина з якою можна поділитись думками, а вони в мене різноманітні як і в кожного з нас...
    ...я також нераз відчувала різні злети і падіння і саме найгірше для мене це розчаровуватись в людях розуміючи що вони користались моєю слабкістю - це дуже боляче і неприємно, але всетаки це життя, яке інколи заставляю нас посміхатись людям які в певний час робили дуже боляче...
    ..страх перед самим собою є наймогутнішим страхом який може бути в середині нас, він може заставити нас стримувати свої бажання і догризати сумлінням, чому ми щось зробили або не зробили він може стримати нас в період "останнього шансу", який був наданий нам і ми ніколи не скуштуємо смаку тієї насолоди або гіркоти стерильності в моменти приниженості...але ми інколи можемо взяти верх над ним і викинути його нехай ненадовго, але далеко і міцно....з шаленою пристрастю впитися в його губи...

    ВідповістиВидалити
  8. ...посміхай личко...я думаю що ти рідко посміхаєшся щиро, але посмішка тобі має личити...гарного дня і настрою...

    ВідповістиВидалити

І що ти думаєш з цього приводу?