суботу, 22 березня 2008 р.

Кохання


Кохання можна порівняти з маленькою ялинкою, яка росте в лісі. Незалежно від погоди, пори року, вона постійно зелена, пахуча, гарна. Вона однаково прекрасна і в жаркий літній день, і коли покрита діамантовими крапельками дощу, і тоді коли її зелень вкривається білим хрустким снігом. Все що відбувається довкола неї, звеличує її в самобутній красі.
Коли стається шлюб (весілля), ялинку зрізають, забирають з лісу, і несуть до хати. Там її одягають в “срібло й злато”, в кольорові квіти. Складають для неї пісні, піднімають високо над головами; два дні гуляють, танцюють довкола неї, співають пісні, а потім: чіпляють на дерево і залишають там, помирати.
Ще деякий час ялинка залишається зеленою, і в своєму новому вбранні вона здається декому навіть прекраснішою аніж раніше (у лісі). Але минає декілька тижнів і наша ялинка починає жовтіти, ще трохи часу і її голочки осипаються і вона перетворюється на символ чогось великого, значущого в житті людини, але на “мертвий символ ”, який вже ніколи не набуде первозданної краси і величі. Згодом її спалюють, у кращому випадку, якщо не залишають гнити, десь на смітнику.
А могли ж її не різати, не нести до “затишної” (задушної) хатини, не одягати у прикраси, дозволити їй бути коханням, якого не потрібно переробляти, краще вже не зробиш, краще може статись тільки само…

… живу квітку намагаються штучно увічнити, засушити в темному місці, поставити в рамочку і повісити на стінку… так, вона буде довший час гарно виглядати зовні… але вона буде мертвою.

6 коментарів:

  1. Так страшно описати шлюб!
    Бідолашна ялинка!
    Бідолашні одружені люди!

    Давайте відкриєм очі, відкинувши шолуху символічності.
    Це щастя! Щастя мати можливість сподіватись на те, що ви будете разом "в горі і в радості". Це просто ще один символ надії, яка всім нам так потрібна!
    Невже даючи комусь цю надію ти почуваєшся "зрізаним" а не щасливішим? Хіба відчуваючи у відповідь те ж саме це не додає сил?
    Все буде так, як ми того хочемо - хтось у шлюбі буде зрізаною ялинкою, а хтось голубами в весняному небі...

    ВідповістиВидалити
  2. і знову ж таки, я тут кажу про те, що стається зазвичай....
    у всьому є винятки... зрештою це тільки мої думки, я можу помилятись..

    коли ви можете бути "голубами в весняному небі", то вперед - такий шлюб буде не просто щастям, а ... тут слів не знаходжу, щоб передати те що хочу...
    але на жаль у більшості випадків, в шлюбі, хтось один із голубів перетворюється на яструба.. а ще страшніше коли вже два яструби починають воювати за неіснуючу територію.

    ВідповістиВидалити
  3. Повністю погоджуюсь з автором!

    ВідповістиВидалити
  4. Так зазвичай стається, коли одружуються не тому, що люблять, а тому що так треба, бо так зробили інші... або бояться залишитись самими. Тоді думається: подумаєш, ну і що що є в нього(неї) вади, потім перероблю його(її). А потім... не переробляється. Тут і настає початок кінця. А хіба не можна любити просто так? Просто тому що ця людина є...

    ВідповістиВидалити
  5. Автор видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити