понеділок, 21 квітня 2008 р.

...............

бачив сьогодні сонце.... чому ж .... задаю питання і знаю відповідь... шукаю там де знаю що не знайду....... чекаєш то сонце, чекаєш... настає час сходу а на небі густі хмари.. немає сонця для мене сьогодні.. може буде завтра, а може після завтра... але ж має бути.. знаю, що повинно бути... бачу сяйво крізь хмари... і нехай сьогодні воно зійшло не для мене, але зійшло і когось зігріло..... я почекаю... ще маю трохи часу.. і прийде час коли воно зігріє і мене...

четвер, 3 квітня 2008 р.

Можливо я забагато хочу?



Якось намагався сформулюва
ти для себе, що я б хотів від можливих майбутніх стосунків, не дуже виходило тай бажання особливого записувати щось з цього приводу не було. А от сьогодні мав розмову з однією Хорошою Людиною, в якій малу долю своїх міркувань виклав, насмілюсь виставити їх на Ваш розсуд.

Вона: Ау!

Він: хай :)
заблукала ? ))
можу показати дорогу..

Вона: покажи!!!

Він: ну спершу скажи куди тобі потрібно?

Вона: до твого серця!!!

Він: ойойойойойййй!!!
а ти впевнена, що це саме те що тобі потрібно?

Вона: ти сказав що підкажеш!! Веди!!!

Він: не все так просто з моїм сердцем... туди дуже важко потрапити і майже не можливо
звідти повернутись назад... а в середині не завжди так добре як би хотілось..

Вона: То ти мене проведеш?

Вона: ну говори

Він: тоді я можу показати напрямок, а йти тобі доведеться самій
по дорозі прийдеться відкинути зверхність, надмірну важність і гордовитість а одіти простоту...
жіночність буде пропуском на багатьох етапах шляху...
тобі часто буде здаватись що "ось воно, дійшла", але то буде омана, за якою знову буде виднітись в далечині поставлена ціль...
багато буде хибних шляхів, які доведуть до "вершини" в притик, але з скельної сторони і далі там не буде дороги, що змусить повернути назад...
на шляху буде моментами важко і боляче, але це сповна компенсується "квітучими долинами і співом пташок"...
коли дійдеш до дверей, то пам’ятай : ти входиш як давно очікуваний гість а не владний господар... великі почесті і шана чекають на тебе в середині, але при умові що все з чим тебе впустили буде залишатись при тобі і ти не забудеш що є гостем...

Вона: а якщо мені захочеться назавжди залишитися там і стати господинею?

Він: якщо тебе впустять туди, ти зможеш залишатись там так довго скільки забажаєш,
ніхто не буде тебе ні тримати ні виганяти.... але не забувай, господар там вже є!

Вона: то я запізнилась, якщо є господар?

Він: я господар, який чекає на гостя
гість на правах господаря... але все ж таки гість.

Він: як на мене, ідеальний варіант, коли поруч живуть два сердця, які гармонійно б'ються
в один такт, а їхні господарі є постійними гостями один у одного...

середу, 2 квітня 2008 р.

Життя змінюється?

На днях поміняв роботу. Нова робота схожа на попередню тільки назвою посади, а все решта зовсім інше: інше місто, повністю незнайомі співробітники, інший графік, характер роботи відрізняється на 95%, самої роботи меньше (плюс), за вікном не шумний ринок а церква і звуки її дзвонів... в зв'язку з переїздом закинув тренування, режим змінився, появилась ціла купа нових знайомих... зовнішня сторона життя змінилась в рази!?
Але не тут то було! То тільки здавалось мені, що відбулись кардинальні зміни.
Сьогодні сиджу сам в кабінеті і допераю, що насправді нічого не змінилось в моєму житті... були якісь здвиги на півтора тижня, поки не звик до нових обставин (одні умови замінились на інші), а далі та сама рутина, яка тільки трохи відрізняється зовні від попередньої... Зрозумів, що за останні декілька днів я моментами починаю ставати тим самим гвинтиком, тільки уже в іншій системі... але суть не міняється.... Це настільки важко бути в системі і не бути частиною цієї системи.....
Ми міняємо роботу, місце проживання, коханих, захоплення... і все це тільки зовні.. ми залишаємось тими ким були... ми нікуди не рухаємось, бігаємо від одного до другого, не знаходимо вдоволення і нарікаємо що світ не досконалий, люди погані, любові не має, грошей завжди мало, а кому вже достатньо то виявляється, що вони не приносять щастя і тому подібне...
.. можливо ми дійсно шукаємо не там де треба?
.. шукаємо внутрішнього вдоволення зовні..........